https://dspace.usfa.edu.ua/handle/123456789/7 Фонд дисертацій УДЛА 2026-10-16T07:48:32Z https://dspace.usfa.edu.ua/handle/123456789/2826 Title: Формування готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до роботи з особовим складом на тактичному рівні військової освіти Authors: Черніченко, Микола Юрійович; Chernichenko, Mykola Abstract: Активна інтеграція України до структур ЄС та намагання вступу до НАТО потребує поглиблення співпраці з партнерами та іншими країнами у політичній, соціально-економічній, освітній, військовій, культурній та іншій сферах. Одночасно зростають вимоги до фахівців сил оборони України та правоохоронних структур, що покликані швидко реагувати на агресію зовнішнього ворога, порушення законів України, запобігати терористичним актам та злочинам тощо. А це суттєво підвищує вимоги до випускників вищих військових навчальних закладів НГУ, що сьогодні покликані виконувати і зовнішні і внутрішні функції охоронців незалежності держави. Цілеспрямовані кроки держави та науковців для реформування ВВНЗ України сьогодні повинні і здатні забезпечити формування особистості та професійної компетентності офіцерів тактичної ланки управління, що відповідають стандартам НАТО та державним стандартам вищої освіти України. Аналіз же недоліків підготовки майбутніх офіцерів НГУ під час освітнього процесу у ВВНЗ засвідчив, що вони не мають повноцінного уявлення про можливі труднощі, не повно володіють знаннями щодо роботи з особовим складом військових підрозділів, уміннями згуртування колективів, навичками спілкування та взаємодії, підтримання належного стану військової дисципліни, не мають належного рівня комунікативної компетентності, емоційно-вольової стійкості тощо. Безумовного розв’язання вимагають також такі суперечності: між вимогами до підготовленості офіцерів та її недостатньою сформованістю у випускників ВВНЗ НГУ; між вимогами сучасної війни до організації процесу навчання курсантів та переважанням традиційних підходів в освітньому процесі ВВНЗ; між складністю сучасних службово-бойових завдань перед підрозділами НГУ та недосконалим рівнем підготовленості випускників ВВНЗ до роботи з підлеглими тощо. Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом у військових підрозділах. У роботі виконано теоретичне узагальнення та вирішено наукове завдання щодо формування такої готовності майбутніх офіцерів НГУ, які будуть залучатися до виконання завдань з охорони ядерних та інших важливих державних об’єктів України. Вступ містить обґрунтування актуальності й доцільності дослідження, де сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, показано його зв’язок із науковими планами й програмами, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, представлено дані щодо апробації основних положень дисертації, наведено список публікацій, окреслено структуру та обсяг праці. У першому розділі – «Теоретичні засади формування готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до роботи з особовим складом військового підрозділу» – наведено аналіз стану розробленості проблеми готовності фахівців до професійної діяльності зарубіжними і українськими дослідниками і науковцями. Констатовано, що сьогодні у наукових та військово-спеціальних джерелах дослідники наводять загальні недоліки підготовки військовослужбовців сил оборони України, що мають організаційний, психолого-педагогічний, військово-професійний, лінгвістичний, методичний характер тощо. Аналіз наукової літератури надав можливість конкретизувати різноманітні підходи до терміну «готовність до діяльності», а це: інтегративний, психологічний, функціональний, особистісний тощо. Констатовано, що однією з важливих функцій офіцерів підрозділів формувань НГУ сьогодні є робота з особовим складом. А професіографічне дослідження діяльності офіцера НГУ щодо роботи з особовим складом підрозділу стало основою для складення професіограми, де визначено такі компоненти його цієї діяльності: орієнтовно-діагностичний компонент, прогностичний компонент, проєктувально-методичний компонент, організаційний компонент, праксеологічний компонент, комунікативний компонент, рефлексивний компонент, креативний компонент та визначено їх зміст. Аналіз наукової літератури та діяльності офіцерів НГУ надав можливість визначити такі особливості їх службово-бойової діяльності в аспекті виконання завдань роботи з особовим складом: своєрідність цілей і результатів; творчий характер; регламентованість; специфічність засобів діяльності; уміння знаходити оптимальні варіанти методів та форм роботи з особовим складом у різних умовах обстановки; підвищена увага до стану психічного та фізичного здоров’я військовослужбовця, який виконує СБЗ у несприятливих для організму умовах; необхідність постійного навчання та вдосконалення своєї педагогічної майстерності у зв’язку із періодичною зміною та доповненнями нормативно-правової бази, яка регламентує несення служби частинами НГУ при охороні ядерних та інших важливих об’єктів та ускладненнями завдань тощо. Унаслідок аналізу наукової літератури, розгляду та тлумачення понять, та проведеного професіографічного дослідження діяльності офіцерів командного складу військових підрозділів НГУ здійснено визначення терміну «готовність майбутніх офіцерів Національної гвардії України до роботи з особовим складом»– це складне, інтегративне та багаторівневе особистісне утворення як системна сукупність мотивів, психолого-педагогічних та управлінських знань, умінь, навичок, досвіду та емоційно-вольової стійкості, необхідних для якісної організації роботи з особовим складом військового підрозділу НГУ після закінчення ВВНЗ, що сприяє кваліфікованому виконанню обов’язків офіцера як командира підрозділу, успішному виконанню підрозділом службово-бойових завдань, толерантному спілкуванню, взаємодії з підлеглими під час служби, ефективному управлінському впливу на них, їх особистісному та військово-спеціальному зростанню й складається з мотиваційного, когнітивного, операціонального, емоційно-вольового компонентів. Визначено критерії сформованості готовності майбутніх офіцерів до роботи з особовим складом НГУ: мотиваційний критерій, пізнавальний критерій, операціональний критерій, емоційно-вольовий критерій тощо. Визначені критерії та показники дали змогу діагностувати низький, середній і високий рівні сформованості готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом. У розділі визначено та проаналізовано основні недоліки у підготовці майбутніх офіцерів НГУ у ВВНЗ. Аналіз стану сформованості готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом надав можливість сформулювати основні напрями діяльності суб’єктів управління та освітнього процесу у ВВНЗ щодо покращення навчання курсантів. У другому розділі – «Педагогічна технологія формування готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до роботи з особовим складом військового підрозділу» – теоретично обґрунтовано та розроблено педагогічну технологію формування готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до роботи з особовим складом військового підрозділу з охорони ядерних та інших важливих державних об’єктів України. Розроблена педагогічна технологія формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом базується на таких методологічних підходах: суб’єктно-діяльнісний підхід, системний підхід, компетентнісний підхід, проблемний підхід, контекстний підхід, комунікативно-діяльнісний підхід тощо. Для розробки створюваної технології проектуванню підлягають зміст освіти, положення ОПП, педагогічні ситуації під час навчання, процес управління як усією системою, так дидактичними ситуаціями, технології, методи, форми навчання, процеси професійної реалізації викладачів та розвитку особистості курсантів тощо. Підґрунтям формулювання цілей авторської педагогічної технології формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом є модель професійної діяльності офіцера підрозділу НГУ, що здійснює охорону ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Визначено, що педагогічна технологія формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом – це обґрунтована та науково змодельована педагогічна система, що спрямована на ефективне формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом під час навчальної діяльності у ВВНЗ, що забезпечує їх професійну компетентність та психолого-педагогічне вдосконалення як керівника військового підрозділу НГУ на тактичному рівні, що сприятиме якісному виконанню службово-бойових завдань та здійсненню управлінської діяльності на посаді командира підрозділу з охорони ядерних установок та інших важливих державних об’єктів України. Для повного наукового опису авторської педагогічної технології представлено такі її основні структурні компоненти: концептуально-ідейний (концепція, ідея та призначення педагогічної технології для навчання курсантів у ВВНЗ на тактичному рівні військової освіти), змістово-процесуальний (відображає цілі і зміст навчального матеріалу; методи і форми навчання курсантів; методи і прийоми педагогічної діяльності НПП та їх взаємодії з курсантами, засоби та методи корегування), професійно-педагогічний компонент, що розкриває залежність успішності педагогічної технології в освітньому процесі ВВНЗ від професійно-педагогічної компетентності НПП та створених умов їх самореалізації і удосконалення у ВВНЗ. Авторську педагогічну технологію формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом під час навчальної діяльності у ВВНЗ побудовано за такими етапами: організаційно-підготовчий етап педагогічної технології формування готовності до роботи з особовим складом підрозділів НГУ, що охороняють ядерні та інші важливі державні об’єкти; мотиваційно-цільовий етап педагогічної технології; діяльнісно-процесуальний етап педагогічної технології; контрольно-оцінний етап педагогічної технології. Схарактеризоване змістове наповнення кожного етапу технології, описано методи та форми навчання курсантів. Педагогічна технологія формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом, що несуть службу на ядерних та інших важливих державних об’єктах дає змогу сконструювати педагогічну діяльність викладачів, навчальну діяльність курсантів на заняттях, описати взаємодію між ними на парах і у позааудиторній діяльності останніх. Розроблено авторський спецкурс «Готовність до роботи з особовим складом підрозділів НГУ» (теоретична і практична частина, обсягом 34 години). У процесі реалізації педагогічної технології запропоновано наступні види проблемних завдань: завдання, що мають проблемний характер та де існують суперечності між раніше засвоєними знаннями і вимогами службово-бойової діяльності під час охорони ядерних об’єктів; завдання, де необхідне розуміння протиріч та уміння оперувати судженнями. Застосовано також професійно-орієнтовані завдання, коли перед курсантами постають завдання з практики несення вартової служби на об’єктах АЕС, що стимулює їх проявляти креативність та наявний досвід під час занять як військовослужбовців НГУ. Особливістю було те, що для покращення засвоєння змісту та створення варіативності завдань було конкретизовано кейси проблемних завдань та ситуацій, які найчастіше виникали за останні 5-ть років під час охорони та оборони ядерних та інших важливих державних об’єктів в залежності від різних зовнішніх та внутрішніх, загальних та парціальних факторів. Для формування зазначеної готовності майбутніх офіцерів було застосовано методи полілогу, сократівські методи, рольові ігри, тренінгові процедури тощо. До структури моделі системи формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом підрозділів з охорони ядерних та інших важливих державних об’єктів під час їх навчання у ВВНЗ віднесено такі блоки: мотиваційно-цільовий, діяльнісний, інтегративно-процесуальний та результативно-оцінний. Для забезпечення процесу формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до роботи з особовим складом, що несуть службу на ядерних та інших важливих державних об’єктах запропоновано впровадити наступні педагогічні умови: розвиток мотивації майбутніх офіцерів до здобуття умінь роботи з особовим складом НГУ на основі розгляду завдань, пов’язаних з реальними ситуаціями охорони та оборони ядерних об’єктів та АЕС під час відбиття повномасштабної агресії РФ; спрямованість процесу формування готовності майбутніх офіцерів до роботи з особовим складом на повну реалізацію творчих здібностей курсантів та відпрацювання рольових функцій командира під час тренінгових процедур навчальної взаємодії та вирішення проблемних завдань; трансформація інформаційно-освітнього середовища ВВНЗ у систему, що спирається на інформаційні ресурси,людський потенціал ВВНЗ, постійну методичну підтримку та організаційні механізми координації, що цілеспрямовано забезпечують ефективний процес формування готовності майбутніх офіцерів до роботи з особовим складом. У третьому розділі – «Експериментальна перевірка ефективності педагогічної технології формування готовності майбутніх офіцерів Національної гвардії України до роботи з особовим складом військового підрозділу» наведено характеристику, зміст, динаміку досліджуваного явища та опис основних етапів педагогічного експерименту, його результати. Було враховано необхідність посилення засобів стимулювання курсантів, введено моральне заохочення у вигляді листків пошани за успішне проходження тренінгів з формування готовності до роботи з особовим складом. Було також посилено практичну спрямованість задіяних дисциплін, застосовано розроблені етапи навчання за запропонованою педагогічною моделлю навчання та педагогічною технологією, застосування реальних випадків під час несення вартової служби з охорони АЕС, ведення рейтингування курсантів тощо. Результати контрольного етапу педагогічного експерименту щодо формування готовності курсантів до роботи з особовим складом військових підрозділів НГУ показали, що після реалізації розробленої педагогічної технології курсанти ЕГ (33,33%) здобули високий рівень готовності до роботи з особовим складом ніж курсанти КГ-1 (19,23%). У той же час низький рівень готовності у КГ-1 продемонстрували 15,38 % курсантів на противагу курсантам ЕГ (7,4%). За допомогою методів математичної статистики (критеріїв Фішера-Снедекора та Стьюдента) перевірено достовірність цих результатів. Отримані данні експерименту підтвердили ефективність розробленої педагогічної моделі формування готовності до роботи з особовим складом військових підрозділів з охорони ядерних та інших важливих державних об’єктів України, а здобутки та положення цього дослідження можуть бути основою побудови системи формування готовності майбутніх офіцерів до роботи з особовим складом у дидактичному процесі ВВНЗ сил безпеки та оборони України, використані у навчальних планах підготовки курсантів, покладені в якості науково-методичного матеріалу у зміст навчальних дисциплін, підручників, навчальних та навчальних наочних посібників тощо. Результати дослідження упроваджено в освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (довідка № 0172 від 15.04.26 року) та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (довідка № 350/176/7-37 від 07.04.26 року). Active integration of Ukraine into EU structures and efforts to join NATO require deepening cooperation with partners and other countries in the political, socio-economic, educational, military, cultural and other spheres. At the same time, the requirements for specialists of the defense forces of Ukraine and law enforcemen t agencies, which are called upon to quickly respond to the aggression of an external enemy, violations of the laws of Ukraine, prevent terrorist acts and crimes, etc., are increasing. And this significantly increases the requirements for graduates of higher military educational institutions of the NGU, who today are called upon to perform both external and internal functions of guardians of the state's independence. Purposeful steps of the state and scientists to reform the higher military educational institutions of Ukraine today must and are able to ensure the formation of the personality and professional competence of officers of the tactical command level, which meet NATO standards and state standards of higher education of Ukraine. An analysis of the shortcomings of the training of future NGU officers during the educational process at the higher military educational institutions showed that they do not have a full understanding of possible difficulties, do not fully possess knowledge of working with the personnel of military units, imperfectly master the methods of conducting individual work and uniting military teams, communication and interaction skills, maintaining the proper state of military discipline, do not have the proper level of communicative competence, emotional and volitional stability. The introduction contains a justification of the relevance and feasibility of the study, which formulates the goal, objectives, object, subject and methods of the study, shows its connection with scientific plans and programs, reveals the scientific novelty and practical significance of the results obtained, presents data on the testing of the main provisions of the dissertation, provides a list of publications, outlines the structure and scope of the work. The first section – “Theoretical principles of forming the readiness of future officers of the National Guard of Ukraine to work with the personnel of a military unit” – provides an analysis of the state of development of the problem of readiness of specialists for professional activity by foreign and Ukrainian researchers and scientists. It is stated that one of the important functions of officers of units of NGU formations today is work with personnel. And the professioniographic study of the activities of an NGU officer in working with the personnel of the unit became the basis for compiling a professioniogram, which identified the following components of his activity: indicative and diagnostic component, prognostic component, design and methodological component, organizational component, praxeological component, communicative component, reflective component, creative component and their content was determined. The analysis of scientific literature and the activities of NGU officers made it possible to determine the following features of their service and combat activities in terms of performing tasks of work with personnel: regularity; creative nature; specificity of the means of activity; the ability to find optimal options for methods and forms of work with personnel in different conditions; increased attention to the state of mental and physical health of a serviceman; the need to improve one's pedagogical skills in connection with periodic changes and additions to the regulatory and legal framework that regulates the service of NGU units in the protection of nuclear and other important facilities. As a result of the analysis of scientific literature, consideration and interpretation of basic concepts, and the conducted professioniographic study of the activities of officers of the command staff of military units of the National Guard of Ukraine, the term “readiness of future officers of the National Guard of Ukraine to work with personnel” was defined - this is a complex, integrative and multi-level personal formation as a systemic set of motives, psychological, pedagogical and managerial knowledge, skills, abilities, experience and emotional and volitional stability necessary for the high -quality organization of work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine after graduation from the Higher Military Educational Institution, which contributes to the qualified performance of the duties of an officer as a unit commander, the successful performance of service and combat tasks by the unit, tolerant communication, interaction with subordinates during service, effective managerial influence on them, their personal and military-special growth and consists of motivational, cognitive, operational, emotional and volitional components. The criteria for the formation of the readiness of future officers to work with the personnel of the NGU have been determined: motivational criterion, cognitive criterion, operational criterion, emotional-volitional criterion, etc. The determined criteria and indicators made it possible to diagnose low, medium and high levels of the formation of the readiness of future officers of the NGU to work with personnel. The section identifies and analyzes the main shortcomings in the training of future officers of the NGU in the military higher educational institutions. The analysis of the state of the formation of the readiness of future officers of the NGU to work with personnel provided an opportunity to formulate the main directions of activity of the subjects of management and the educational process in the military higher educational institutions in order to improve the training of cadets. In the second section – “Pedagogical technology for forming the readiness of future officers of the National Guard of Ukraine to work with the personnel of a military unit” – the pedagogical technology for forming the readiness of future officers of the Na tional Guard of Ukraine to work with the personnel of a military unit for the protection of nuclear and other important state facilities of Ukraine is theoretically substantiated and developed. To develop the created technology, the content of education, p edagogical situations during training, the process of managing both the entire system and didactic situations, technologies, methods, forms of training, processes of professional implementation of teachers and development of the personality of cadets, etc. were subject to design. For a complete scientific description of the author's pedagogical technology, the following main structural components are presented: conceptual and ideological (concept, idea and purpose of pedagogical technology for training cade ts in military universities at the tactical level of military education), content and process (reflects the goals and content of the educational material; methods and forms of training cadets; methods and techniques of pedagogical activity and their interaction with cadets, means and methods of correction), professional and pedagogical component, which reveals the dependence of the success of pedagogical technology in the educational process of military universities on the professional and pedagogical competence and the created conditions for their self-realization and improvement in military universities. The author's pedagogical technology for forming the readiness of future NGU officers to work with personnel during educational activities in military universities is built according to the following stages: organizational and preparatory stage of pedagogical technology for forming readiness to work with personnel of NGU units that protect nuclear and other important state facilities; motivational and goal-oriented stage of pedagogical technology; activity-process stage of pedagogical technology; control and evaluation stage of pedagogical technology. The goals, content and methods of training future officers were developed, a pedagogical model of the process of forming the readiness of future NGU officers to work with personnel was built. At the next stage, methods, organizational forms and means of training future NGU officers were selected, appropriate methods of monitoring and diagnosing the achievements of cadets, etc. were selected. For its implementation, the developed didactic product was implemented in the educational process. An author's special course "Readiness to work with personnel of NGU units" was developed (theoretical and practical part, 34 hours). In the process of implementing pedagogical technology, the following types of problem tasks were proposed: tasks that are problematic in nature and where there are contradictions between previously acquired knowledge and the requirements of service and combat activities during the protection of nuclear facilities; tasks that require understanding of contradictions and the ability to operate with judgments. Professionally-oriented tasks were also used, when cadets are faced with tasks from the practice of guard duty at nuclear power plant facilities, which stimulates them to show creativity and existing experience during their studies as military personnel of the NSU. A special feature was that in order to improve the assimilation of the content and create variability of tasks, cases of problematic tasks and situations were specified, which most often arose over the past 5 years during the protection and defense of nuclear and other important state facilities depending on various external and internal, general and partial factors. To form the specified readiness of future officers, polylogue methods, Socratic methods, role-playing games, training procedures, etc. were used. The structure of the pedagogical model for forming the readiness of future NGU of ficers to work with personnel of units for the protection of nuclear and other important state facilitiesduring their training at the Higher Military Educational Institution includes the following blocks: motivational-targeted, activity-based, integrative-procedural and result-based-evaluation. To ensure the process of forming the readiness of future NGU officers to work with personnel serving at nuclear and other important state facilities, it is proposed to implement the following pedagogical conditions: development of motivation of future officers to acquire skills in working with NGU personnel based on consideration of tasks related to real situations of protection and defense of nuclear facilities and nuclear power plants during the repulsion of full-scale aggression of the Russian Federation; orientation of the process of forming the readiness of future officers to work with personnel to fully realize the creative abilities of cadets and practice the role functions of a commander during training procedures of educational interaction and solving problem tasks; transformation of the information and educational environment of the Higher Educational Institutions into a system based on information resources, human potential of the Higher Educational Institutions, constant methodological support and organizational coordination mechanisms that purposefully ensure an effective process of forming the readiness of future officers to work with personnel. The third section – “Experimental verification of the effectiveness of the pedagogical technology of forming the readiness of future officers of the National Guard of Ukraine to work with the personnel of a military unit” provides a description, content, dynamics of the phenomenon under study and a description of the main stages of the pedagogical experiment, its results. The conditions of the pedagogical experiment had the same effect on the cadets of the EG and CG, except for the factor whose effectiveness was tested (pedagogical technology of forming the readiness of future officers to work with the personnel of the NGU units). During work with the EG, an impact was ensured on the knowledge, skills and qualities of the cadets through the purposeful implementation of the substantiated provisions of interactive inte raction, training methods of teaching, procedures and teaching methods. The experience of working with the personnel of the NGU units in recent years was taken into account, which was embodied in problem-based teaching methods, using polylogue and dialogue, the formation of motivation to acquire a specialty and responsibility for the results of educational activities. A moral incentive in the form of letters of honor was introduced for successful completion of trainings on the formation of readiness to work with personnel, a rating of each cadet was compiled. Professionally-oriented and problembased tasks were used, consideration of real cases during the NPP guard duty, rating of cadets, etc. The results of the control stage of the pedagogical experiment on the formation of cadets' readiness to work with personnel of military units of the NSU showed that after the implementation of the developed pedagogical technology, cadets of the EG (33.33%) achieved a high level of readiness to work with personnel than cadets of the KG-1 (19.23%). At the same time, 15.38% of cadets demonstrated a low level of readiness in KG-1, in contrast to cadets of the EG (7.4%). The reliability of these results was checked using mathematical statistics methods. The experimental data obtained confirmed the effectiveness of the developed pedagogical model for forming readiness to work with personnel of military units for the protection of nuclear and other important state facilities of Ukraine, and the achievements and provisions of this study can be the basis for building a system for forming the readiness of future officers to work with personnel in the didactic process of the Higher Military Educational Institutions of the Security and Defense Forces of Ukraine, used in the curricula of cadet training, included as scientific and methodological material in the content of academic disciplines, textbooks, educational and training visual aids, etc. Promising areas of further research are: substantiation of training programs for forming the readiness of future officers to work with personnel in the didactic process of the Higher Military Educational Institutions depending on the course of study of the cadets, development of test methods and other tools to determine the existing level of suc readiness among the Higher Military Educational Institutions cadets and officer graduates. The scientific novelty of the results is that: for the first time: – the pedagogical technology for forming the readiness of future officers to work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine has been defined, theoretically substantiated and experimentally verified, consisting of such structural components as conceptual and ideological (concept, idea and purpose of pedagogical technology for training cadets in military higher educational institutions at the tactical level of military education), content and procedural (reflects goals; content of educational material; methods and forms of training, education, development of cadets; methods and forms of pedagogical activity and interaction with cadets, means and methods of correction), professional and pedagogical component (reflects the dependence of the effectiveness of the implementation of pedagogical technology on the level of pedagogical skill and the conditions for their self-realization and improvement in militaryhigher educational institutions) and includes organizational and preparatory, motivational and target, activity and procedural, control and evaluation stages, etc.; pedagogical conditions for the implementation of the developed pedagogical technology are proposed (development of motivation of future officers to acquire skills in working with NGU personnel based on consideration of tasks related to real situations of protection and defense of nuclear facilities and nuclear power plants during the repulsion of full-scale aggression of the Russian Federation; orientation of the process of forming the readiness of future officers to work with personnel to fully realize the creative abilities of cadets and practice the role functions of the commander during training procedures of educational interaction and solving problem tasks; transformation of the information and educational environment into a system based on information resources, human potential, constant methodological support and organizational coordination mechanisms that purposefully ensure an effective process of forming the readiness of future officers to work with personnel); a pedagogical model of forming the readiness of future officers to work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine at the tactical level of military education is substantiated, which includes the following blocks and their components: motivational-targeted, activity-based, integrative-procedural and result-based-evaluation; clarified: the essence of the concept of “readiness of future officers to work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine”, which represents a complex, integrative and multi-level personal formation as a systemic set of motives, psychological, pedagogical and managerial knowledge, skills, abilities, experience and emotional and volitional stability necessary for the high-quality organization of work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine after graduation from the Higher Military Educational Institution, which contributes to the qualified performance of the duties of an officer as a unit commander, the successful performance of service and combat tasks by the unit, tolerant communication, interaction with subordinates during service, effective managerial influence on them, their personal and military-special growth and consists of motivational, cognitive, operational, emotional and volitional components; indicators and criteria for the formation of the readiness of future officers to work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine for the protection of nuclear and other important state facilities of Ukraine; improved: the methodology for forming the readiness of future officers of the National Guard of Ukraine for conducting individual work with the personnel of the military unit for the protection of nuclear and other important state facilities of Ukraine by developing a program and implementing training to form such readiness for cadets of military universities at the tactical level of military education. The practical significance of the obtained research results lies in the fact that the following has been developed and implemented in the process of training future NGU officers at the tactical level of military education: – a special course “Readiness to work with the personnel of the NGU military unit”, consisting of theoretical and practical parts; – training program for the formation of the readiness of future officers to work with the personnel of the military unit of the National Guard of Ukraine and modified exercises for the formation of skills and abilities for conducting individual work with the personnel of the military unit for the protection of nuclear and other important state facilities of Ukraine; – role-playing games and professional scenarios for working with personnel, in particular, conducting individual work during guard duty for the protection of nuclear and other important state facilities; – a scheme of integrative connections and thematic chains between disciplines that form the readiness of cadets to work with the personnel of the military unit during training at the Military Institute of Higher Education; – a methodology for forming the readiness of future officers of the National Guard of Ukraine to conduct individual work with the personnel of the military unit for the protection of nuclear and other important state facilities of Ukraine. The results of the dissertation research can be used as the basis for the development of special courses, training programs for future officers in the Military Institute of Higher Education. 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.usfa.edu.ua/handle/123456789/2811 Title: Розвиток соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти Authors: Почка, Каріна Аліївна; Pochka, Karina Abstract: Цілі формування соціально зрілої особистості як різнобічно інтегрованої в культуру і вільної, у діалозі різних підходів, що визначають себе в ній суперечать задекларованим нормам. Насиченість нормативних документів науковими відомостями приводить до перевантаження керівника, не дає можливості їх особистісного осмислення. А вимоги гуманітарної освіти, що вважаються надактуальними, приходять у протиріччя з вимогами стандартів, що обмежують виховний та освітній потенціал особистості. Показано, що «зрілість» проявляється переважно в інтелектуальній та емоційній сферах, у способі самовизначення людини як «особистості», яка знаходить своє місце серед інших, в усвідомленні своєї «індивідуальності» та своєї неповторності як людини зі специфічним поглядом, своєю думкою, своїм ставлення до життя, своїм власним «Я». Одночасно в літературі часто вживаються поняття «особистісна зрілість» і «професійна зрілість», які не є однаковими, оскільки вони описують різну психологічну реальність. Особистісна зрілість визначається як важливий етап в житті, який значно змінює попередню соціальну ситуацію розвитку. Це психологічне новоутворення є онтологічним ядром особистості, що впливає на її егоідентичність. Професійна зрілість розглядається як вищий рівень професійних досягнень суб’єкта діяльності, який не залежить від віку та професійного досвіду. Розвиток соціальної зрілості як особистісного новоутворення призводить до появи нових завдань, які дають можливість особистості зробити нові вибори у житті, здійснити нові кроки у саморозвитку та самоздійсненні. Не соціум діє на потреби, здібності, психіку та особистість, а особистість сама використовує свої здібності, мотивацію, психічні та енергетичні ресурси, щоб краще спілкуватися з соціумом, мінімізувати невідповідність йому. На основі різноманітних узагальнень ми вважаємо, що соціальнопрофесійна зрілість особистості керівника закладу освіти залежить від її активної життєвої позиції, досягається через постійну єдність професійного виховання та самовиховання, характеризується активним і неперервним прагненням особистості до швидшого досягнення вищих рівнів соціальної зрілості, а також відчуває потребу в саморозвитку. Отже, сутність поняття «соціально-професійна зрілість особистості керівника закладу освіти» визначається як рівень розвитку та якісна характеристика його особистості, що забезпечує ефективне виконання ним функціональних обов’язків. У дисертаційній роботі показано, що професійна діяльність керівника закладу освіти – це спосіб самореалізуватися, відтворити своє бачення, прагнення, свої ідеї, своє «Я» в суспільстві та соціумі. Однак особистість не може розвиватися лише задля задоволення власних потреб. Діяльність повинна розвивати здатність до творчості, продуктивної діяльності, уміння усвідомлювати себе не лише в контексті суспільства, а й суспільство в контексті свого «Я», тобто, особистість має не тільки отримувати, а й віддавати натомість. У дослідженні розвитку соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти показано, як відповідна особистість досягає певного результату та як відповідний педагогічний вплив допомагає чи заважає керівнику реалізувати свої можливості у процесі розв’язання певної проблеми у професійній діяльності. Запропоновані кількісні критерії соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти є експериментально встановленими інтервалами значень індексів професійної майстерності, творчої ініціативи та соціальної відповідальності. Варіанти їх перетину утворюють конкретну кількість рівнів розвитку соціально-професійної зрілості особистості керівника закладу дошкільної освіти. Критерій «професійна активність». Професійна активність показує, як керівник вирішує свої особисті та суспільні потреби. Вона полягає в тому, щоб допомагати суспільству, учасникам професійних груп, а також отримувати знання, необхідні для ефективної роботи. Діяльність керівника допомагає йому повністю розвивати свій внутрішній світ. Високий рівень його діяльності виявляється в тому, що він прагне до діяльності, ставиться до неї активно, цілеспрямовано та творчо. Кінцевий результат діяльності керівника закладу освіти у суспільстві залежить від його професійної активності, яка виявляється у здатності змінювати та самостійно розвивати всі сфери життєдіяльності суспільства. Критерій «професійні досягнення». Ураховуючи думки різних науковців, ми пропонуємо для розвитку соціально-професійної зрілості особистості керівника закладу освіти визначити зміст професійних досягнень, що забезпечує рівень управлінської компетентності керівників, встановити послідовність та взаємозв’язок між процесами та етапами, що здійснюються в діяльності, забезпечити використання інформації, необхідної для підтримки освітньої та виховної діяльності, створити середовище, в якому педагогічні працывники постійно залучені до визначення та ефективної реалізації цілей, завдань, ресурсів і видів діяльності; відслідковувати, вимірювати й аналізувати процеси та заходи, необхідні для досягнення запланованих результатів підвищення професійного рівня працівників, визначити критерії і методи ефективної роботи й управління. Критерій «професійне самоудосконалення». Уважаємо, що професійне самовдосконалення керівника закладу освіти – це усвідомлений процес, спрямований на підвищення його професіоналізму. Це включає професійно-педагогічну діяльність, управлінську діяльність у сфері освіти, особистий ріст (розвиток ділових та особистих якостей), який досягається завдяки самопізнанню, самоосвіті, самовихованню, самоактуалізації та самоменеджменту керівника. Якісний зміст критеріїв (показники виявлення). Професійна активність: прагнення досягати вищих результатів у особистісному розвитку; бажання досягти успіхів у життєдільності; виявлення взаєморозуміння та ділових взаємин з колегами та іншими людьми; використання можливостей освітнього середовища для реалізації своїх прагнень; врахування думок оточуючих. Професійні досягнення: бажання реалізувати прагнення до досягнення вищих результатів у професійній діяльності; виявляти комунікабельність у взаєминах з іншими; бути лідером; мати активну життєву позицію; демонструвати відповідальність за покладені обов’язки. Професійне самоудосконалення: постійно займатися професійним саморозвитком; брати участь у різноманітних заходах щодо підвищення кваліфікації; працювати в умовах закладу освіти щодо реалізації наукової проблеми; бути відповідальним за себе та інших; брати участь у заходах щодо популяризації своїх особистих досягнень у професії та результатів роботи свого закладу освіти. Отже, при визначенні провідної сфери діяльності керівника закладу освіти слід указувати на основні складники її змісту, що може бути досягнуто через встановлення співвіднесеності різних видів діяльності, а не концентрації уваги на одному із них. Такий підхід ми використовуємо у методиці педагогічного аналізу соціально-професійної зрілості особистості керівника закладу освіти. Експериментальні значення кожного індексу змінюються від 1 до 5. Ми виокремлюємо три інтервали числових значень індексу (умовно) – «високий (статусно-творчий), «середній» (розвивальний), «низький» (функціональний). Межі цих інтервалів визначають певний рівень розвитку соціально професійної зрілості керівника закладу освіти. Рівень має як кількісне, так і якісне пояснення. Перший «високий» – статусно-творчий рівень розвитку соціальнопрофесійної зрілості керівника закладу освіти – пояснює, що у своїй дільності керівник демонструє високі показники професійної діяльності, прагне до кар’єрного зростання (акмеологічного розвитку), у роботі застосовує методи творчого характеру, якщо у межі значень високого рівня потрапляє одне із значень індексів – професійної активності, професійних досягнень та професійного самоудосконалення. На числовій шкалі – це проміжок 5,0–4,01. Другий «середній» – розвивальний рівень розвитку соціальнопрофесійної зрілості особистості керівника. Керівники, які мають такий рівень розвитку соціально-професійної зрілості характеризуються достатніми результатами професійної діяльності, виявляють прагнення до свого особистісного розвитку та застосування новітніх форм роботи та досягнення вищих результатів свого закладу. Визначається тим, що в межі значень середнього інтервалу потрапляє хоч би одне із значень індексів професійної активності, професійних досягнень та професійного самоудосконалення. На числовій шкалі – це проміжок 4,0–3,01. Третій «низький» – функціональний рівень розвитку соціальнопрофесійної зрілості особистості керівника закладу освіти – характеризує його як простого виконавця, який свідомо і відповідально ставиться до виконання функціональних обов’язків без демонстрування досягати кращих показників. Визначається тим, що в межі значень цього інтервалу не потрапляє жодне із значень індексів професійної активності, професійних досягнень та професійного самоудосконалення. На числовій шкалі – це проміжок 3,0–1,5. У дослідженні використано підхід – діагностування факту зростання, або зниження розвитку вияву якостей особистості керівника, що розвиваються, залежно від педагогічних впливів. Для визначення ефективних форм та методів педагогічних впливів на розвиток соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти достатньо діагностувати розвиток цілісної його особистості на рівні її узагальненого показника. Отже, дослідження розвитку соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти передбачає виявлення та корекцію наявних зв’язків з експериментально введеним педагогічним впливом (стимулом). Дослідження педагогічних умов впливу на розвиток соціальнопрофесійної зрілості керівника закладу освіти, зокрема умови – педагогічна (професійна) майстерність показало, що, відповідно, особистість керівника закладу освіти відрізняється від особистості інших аналогічних фахівців. Керівник, який оволодіває елементами професійної майстерності, убачає зміст професійної діяльності не лише в знаннях, а й у здатності застосовувати ці знання в особистісному розвитку, у визначенні їх доцільності у професійній діяльності. За мету виховання він приймає завдання щодо формування особистісної позиції через систему переконань, які не повинні бути тільки певними знаннями, тобто основним у його діяльності є не конкретні навички або знання, а розвиток особистісних сил, задіяних у процесі професійної діяльності. Професійна майстерність керівника закладу освіти має тісний взаємозв’язок із його соціально-професійною зрілістю. Цей взаємозв’язок виявляється в тому, що від рівня соціальної зрілості залежить рівень професійної майстерності керівника. Як засвідчує практика та результати численних експериментів, керівники закладів освіти, які займають активну соціальну позицію, мають вищий рівень соціально-професійної зрілості порівняно з тими, хто такого навантаження не виконує. Такі керівники мають і вищий рівень «виявлення» професійної майстерності порівняно зі своїми колегами. Набутий соціальний досвід у процесі громадської та інших видів суспільно корисної діяльності є необхідною основою формування елементів професійної майстерності керівника закладу освіти. Результати педагогічного експерименту показують, що: найбільш ефективними видами діяльності з розвитку соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти в процесі виявлення ініціативи щодо удосконалення професійної майстерності є такі: реалізація професійно-особистісних характеристик у професійному середовищі; досягнення вищих показників у професійні діяльності; сприяння особистісному розвитку вихованців та колег; особистісним прикладом впливати на інших; уміти організовувати та аналізувати ефективність роботи своїх колег. Обґрунтовано, що, творчий потенціал керівника – це природовідповідні й культуровідповідні можливості, які формуються й розвиваються під час професійного самоудосконалення та в подальшій роботі, і ведуть до отримання ефективних результатів у вирішенні завдань за допомогою нестандартних методів педагогічного впливу, засобів мистецтва, що відображають основу його загальної й педагогічної культури. Творча ініціатива керівника складається з системи загальнокультурних і професійних знань, гуманітарного світогляду, на основі якого будується й регулюється його діяльність, розвиненого чуття нового, високого рівня розвитку творчого мислення, його гнучкості, відсутності стереотипів та оригінальності, здатності швидко адаптувати прийоми дій до нових умов. Найбільш ефективними видами діяльності з розвитку соціальнопрофесійної зрілості керівника закладу освіти засобами вияву творчої ініціативи є: досягати вищих показників у професійні діяльності; уміти організовувати та аналізувати ефективність роботи своїх колег; сприяння особистісному розвитку вихованців та колег; розвиток особистісних якостей. Досліджуючи питання соціально-професійної зрілості особистості керівника закладу освіти, можна зазначити, що наявність соціальної відповідальності як усвідомленої необхідності зіставляти свою поведінку з суспільними нормами та установами з метою соціального прогресу, свідчить про досягнення особистого періоду в структурі соціально-професійної зрілості, про залучення особистості до суспільних відносин як цілісної саморегульованої системи. Отже, соціальну відповідальність керівника закладу освіти доцільно розглядати як інтегральну якість його особистості, яка визначає поведінку та діяльність керівника через усвідомлення та прийняття необхідної залежності своєї діяльності від суспільних цілей та цінностей. Оскільки соціальна відповідальність є критерієм соціально-професійної зрілості та її показником, то варто зазначити закономірності, які визначають формування та розвиток відповідальності. На основі дослідно-експериментальної роботи мивстановили, що найбільш ефективними видами діяльності з розвитку соціально-професійної зрілості керівника закладу освіти засобами розвитку соціальної відповідальності є: реалізація професійно-особистісних характеристик у професійному середовищі; сприяння особистісному розвитку вихованців та колег; ефективно регулювати особливості організацію освітнього та виховного процесів; особистісним прикладом впливати на інших. The aim of developing socially mature individual, fully integrated into the culture and capable of engaging in open dialogue between various defining approaches, is in conflict with the stated norms. The abundance of regulatory documents filled with scientific data overwhelms managers, hindering their ability to fully understand them. Additionally, the expectations placed on humanities education, which are viewed as highly important, conflict with the standards that restrict the educational potential of the individual. It has been demonstrated that «maturity» primarily manifests in the intellectual and emotional realms, shaping how an individual perceives him / herself as «personality». Such an individual identifies his / her role among others, acknowledging his / her «individuality» and uniqueness, with distinct outlook on life, personal opinions, attitudes, and defined «Self». At the same time, the terms «personal maturity» and «professional maturity» are frequently used in literature. These concepts, however, are not identical, as they represent different psychological dimensions. Personal maturity is regarded as crucial stage in life that marks a significant shift in an individual’s prior social development. This psychological transformation forms the ontological foundation of the personality, shaping its sense of ego identity. Professional maturity, on the other hand, is viewed as the highest level of professional accomplishment, independent of age or years of experience. The development of social maturity, as personal transformation, brings forth new challenges that allow the individual to make fresh life choices and take new strides in self-development and self-realization. It is not society that shapes an individual’s needs, abilities, psyche, or personality. Rather, the individual draws on his / her own abilities, motivation, and mental and energy resources to improve interactions with society and reduce any conflicts with it. Based on various generalizations, we argue that the social and professional maturity of manager in an educational institution depends on his / her active life stance. This maturity is achieved through a continuous integration of professional education and self-education, marked by an individual’s ongoing drive to rapidly reach higher levels of social maturity and strong desire for self-improvement. Therefore, the concept of «social and professional maturity of the head of an educational institution» is defined as the level of development and the qualitative traits of his / her personality, which enable him / her to effectively carry out functional responsibilities. The dissertation demonstrates that the professional activity of an educational institution manager serves as a means of self-actualization, allowing the individual to express his / her vision, aspirations, ideas, and «Self» within society and the community. However, personal development cannot be driven solely by the desire to fulfill one’s own needs. Professional activities should foster creativity, productivity, and self-awareness, not only in relation to society but also in understanding society through the lens of one’s own «Self». In other words, person should not only take from society, but also contribute to it in return. Examining the development of social and professional maturity in educational institution administrators highlights how these individuals attain specific outcomes and how the relevant pedagogical influence either facilitates or obstructs their ability to fully realize potential when facing particular challenges in their professional roles. The proposed quantitative criteria for assessing the social and professional maturity of an educational institution manager are based on experimentally determined value ranges for indices such as professional skill, creative initiative, and social responsibility. The various combinations of these criteria define distinct levels of socio-professional maturity for the educational institution leader. Criterion: professional activity. Professional activity reflects how a leader addresses both personal and social needs. It involves contributing to society and the members of professional groups, as well as acquiring the knowledge required for effective performance. Through work, a manager is able to fully develop his / her inner world. A high level of activity is evident in his / her proactive, purposeful, and creative approach to tasks. The ultimate outcome of an educational institution manager’s work in society is shaped by his / her professional activity. This is demonstrated through ability to bring about change and independently develop all areas of social life. Criterion: professional achievements. Considering the views of various scholars, we suggest the following. In order to foster the socio-professional maturity of an educational institution manager, it is essential to outline the professional achievements that ensure the managerial competence of the leaders. Additionally, it is important to establish the order and interrelationship between the processes and stages involved in their work. The use of information necessary to support educational and training activities must also be ensured. An environment should be created where educators are consistently engaged in defining and effectively executing goals, objectives, resources, and activities. Furthermore, there must be a system for monitoring, measuring, and analyzing the processes and actions required to achieve the desired outcomes in enhancing employees’ professional development. Lastly, the criteria and methods for efficient work and management should be clearly defined. Criterion: professional self-improvement. We argue that the professional self-improvement of an educational institution manager is a deliberate process focused on enhancing his / her professional capabilities. This encompasses his / her professional and pedagogical activities, management roles within the educational sector, as well as personal growth (development of both business and personal qualities). Achieving this involves self-awareness, self-education, self-training, self-actualization, and self-management on the part of the administrator. Qualitative Content of Criteria (Detection Indicators): Professional Activity: Aiming to attain greater outcomes in personal growth; a strong desire to succeed in life; exhibiting mutual understanding and professional relationships with colleagues and others; leveraging the educational environment to fulfill personal ambitions; considering the perspectives of others. Professional Achievements: The aspiration to fulfill ambitions for achieving superior results in professional endeavors; showcasing sociability in interactions with others; taking on a leadership role; maintaining an active stance in life; demonstrating accountability for assigned responsibilities. Professional Self-Improvement: Consistently pursue ongoing professional development; take part in various activities to enhance qualifications; collaborate within an educational institution to address scientific challenges; hold yourself and others accountable; engage in events that showcase your personal accomplishments in your field and highlight the achievements of your educational institution. Consequently, when identifying the primary area of focus for the leader of an educational institution, it is essential to outline the key components of its content. This can be accomplished by examining the relationships among various types of activities, rather than concentrating solely on one. We apply this approach in the methodology for pedagogical analysis of the socio-professional maturity of an educational institution’s manager. The experimental values for each index vary between 1 and 5. We categorize the numerical values of the index into three intervals (conditionally): «high» (status-creative), «average» (developmental), and «low» (functional). The thresholds of these intervals define specific levels of development regarding the social and professional maturity of an educational institution leader. This level can be explained both quantitatively and qualitatively. The first «high» level – the status-creative level of development regarding the socio-professional maturity of an educational institution leader – indicates that the head exhibits strong indicators of professional activity and actively seeks career advancement (acmeological development). They utilize creative approaches in their work when one of the indices – professional activity, professional achievements, or professional self-improvement – falls within the high level range. On numerical scale, this corresponds to the interval of 5.0–4.01. The second «average» level – represents the developmental stage of social and professional maturity for managers. Those at this level exhibit adequate results in their professional endeavors, show willingness for personal growth, and implement new work methods, ultimately leading to improved outcomes for their institution. This level is identified when at least one of the values for the indices of professional activity, professional achievements, or professional self-improvement falls within the average range. On numerical scale, this corresponds to the interval of 4.0–3.01. The third «low» level – functional level of socio-professional maturity for an educational institution manager – describes the individual as a basic performer who approaches his / her functional responsibilities with awareness and accountability, yet lacks the ambition to achieve improved results. This level is identified when none of the values for the indices of professional activity, professional achievements, or professional self-improvement falls within this range. On numerical scale, this corresponds to the interval of 3.0–1.5. The research employs a method that assesses the increase or decrease in the development of manager’s personality traits as influenced by pedagogical factors. To identify effective forms and methods of pedagogical influence on the development of an educational institution leader’s socio-professional maturity, it is adequate to evaluate the development of his / her overall personality based on a generalized indicator. Thus, the study of how manager in an educational institution develops socioprofessional maturity requires examining and adjusting the connections between his/her current development and the pedagogical stimuli applied during experimentation. Research into the pedagogical conditions that affect the development of social and professional maturity in educational institution managers, particularly in relation to pedagogical (professional) skills, has shown that the personality of an educational institution manager is distinct from that of other similar professionals. The head who masters professional skills views his / her role not just through the lens of knowledge, but also in his / her ability to apply this knowledge to personal growth and to assess its relevance in their professional activities. The aim of education is to shape personal stance through a system of beliefs, which should extend beyond specific knowledge. In other words, the primary focus of work is not just acquiring particular skills or knowledge, but fostering personal strengths that are integral to the professional process. The professional skills of an educational institution manager are closely linked to his / her social and professional maturity. This connection is evident in the fact that a manager’s level of professional skills is influenced by degree of social maturity. As practice and numerous studies have shown, educational institution leaders who actively engage in social roles tend to have a higher level of both social and professional maturity compared to those who do not take on such responsibilities. These leaders also demonstrate a greater «manifestation» of professional competence compared to their peers. The social experience gained through participation in public and other forms of socially beneficial activities serves as a crucial foundation for developing the professional competence of an educational institution manager. The results of the pedagogical experiment indicate that the most effective activities for fostering the social and professional maturity of an educational institution manager, particularly in the context of identifying initiatives to improve professional skills, include: demonstrating professional and personal qualities in the work environment; achieving higher performance in professional tasks; promoting the personal growth of students and colleagues; influencing others through personal example; and being able to organize and evaluate the effectiveness of colleagues’ work. It is reasonable to view the creative potential of leader as a combination of naturally occurring and culturally shaped abilities, which are developed through professional self-improvement and continued work. This potential ultimately leads to effective problem-solving through unconventional pedagogical methods and artistic means, reflecting the foundation of the head’s overall and pedagogical culture. Leader’s creative initiative is comprised of a system of general cultural and professional knowledge, along with a humanitarian worldview that underpins and guides his / her actions. It also includes a well-developed sense of novelty, a high level of creative thinking, flexibility, and the absence of stereotypes, originality, and the ability to swiftly adapt methods of action to changing circumstances. The most effective activities for fostering the social and professional maturity of an educational institution manager through creative initiative include: achieving higher performance in professional tasks, organizing and analyzing the effectiveness of colleagues’ work, promoting the personal development of students and colleagues, and cultivating personal qualities. When exploring the social and professional maturity of educational institution leaders, it becomes clear that the presence of social responsibility – defined as the conscious need to align one’s behavior with social norms and institutions for the sake of social progress – signals the attainment of personal milestone within the structure of social and professional maturity. This reflects the individual’s engagement in social relations as a cohesive, self-regulating system. Therefore, the social responsibility of an educational institution manager should be viewed as an inherent quality of his / her personality, one that shapes behavior and actions through the recognition and acceptance of the necessary connection between activities and broader social goals and values. Since social responsibility is both a criterion for and an indicator of socio-professional maturity, it is important to recognize the patterns that influence the formation and development of this responsibility. Based on experimental research, it has been established that the most effective activities for developing the social and professional maturity of the head of an educational institution through social responsibility include: demonstrating professional and personal qualities in the work environment; fostering the personal development of students and colleagues; effectively managing the specifics of educational and developmental processes; and influencing others through personal example. 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.usfa.edu.ua/handle/123456789/2611 Title: Формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації Authors: Дворська, Альона Олегівна; Dvorska, Alyona Abstract: Дисертація присвячена аналізу теоретичних засад та практичних аспектів формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації. В сучасних умовах, коли Український народ відстоює свою незалежність, національний суверенітет та територіальну цілісність, прагне до побудови громадянського суспільства та європейської інтеграції, особливої актуальності набуває формування у майбутніх фахівців авіації громадянських якостей, насамперед патріотизму, національної свідомості, громадянської позиції, відповідальності, розвинутої громадянської культури. У дослідженні проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення теоретичних засад, сутності та змісту громадянської культури. Визначено, що проблема формування громадянської культури досліджувалася в межах кількох напрямків: в контексті розвитку громадянського суспільства; через призму формування громадянськості як однієї з базових особистісних характеристик; в контексті розбудови громадянської освіти і громадянського виховання; у взаємозв’язку з формуванням громадянської компетентності. Визначено та проаналізовано теоретичні підходи формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації: аксіологічний, системний, діяльнісний, особистісно орієнтований, компетентнісний, акмеологічний. Здійснено системний аналіз та узагальнення підходів у філософії, культурології, соціології, психології та педагогіки щодо інтерпретації базових категорій «культура» та «громадянськість». На основі проведеного аналізу, враховуючи підходи до визначення сутності громадянської культури у наукових дослідженнях, громадянську культуру майбутнього фахівця авіації визначено як цілісну, інтегративну особистісну характеристику, яка включає знання, ціннісні орієнтації, громадянські якості, відповідальність, мотиви та установки діяльності у полікультурному соціальному та професійному середовищі, зумовлює розвиток професійної і громадянської позиції та професійної самореалізації. Проведено аналіз змістовних характеристик досліджуваного утворення, проаналізовано зв’язки громадянської культури з іншими професійно-важливими характеристиками майбутнього фахівця авіації: професійною культурою, професійною та громадянською компетентністю, професійною позицією та самореалізацією. Обґрунтовано критерії громадянської культури майбутнього фахівця авіації: професійна самореалізація, професійна позиція, відповідальність. Встановлено, що професійна самореалізація є складним організованим та багатоетапним процесом поступового перетворення професійного потенційного на реальне, що відбувається протягом усього життя особистості. Найбільш значущими особистісними чинниками, що впливають на професійну самореалізацію, є: самоефективність, яка виявляється в умінні ефективно організувати свою професійну діяльність і досягти успіху у взаємодії з людьми; гнучкість поведінки, яку забезпечують ефективна міжособистісна та професійна взаємодія; незадоволеність власною діяльністю, що стимулює розвиток потреби до професійного зростання. Професійна позиція формується у тісному взаємозв’язку з розвитком життєвої та особистісної позиції. Визначено, що професійна позиція майбутнього фахівця авіації – це позиція людини, що самовизначилась у всій повноті своєї професії, яка виражається в його ідейній принциповості, послідовності у відстоюванні своїх поглядів, єдності слова і справи, розглядається як інтегральна характеристика активності особистості. Крім того, професійна позиція – це спосіб реалізації базових цінностей особистості в її взаєминах з іншими, єдність свідомості і діяльності. Обґрунтовано, що громадянська відповідальність майбутнього авіаційного фахівця – невід’ємна складова професійної етики, що передбачає забезпечення безпеки польотів, дотримання високих стандартів ефективності в повітряному просторі, охоплює відповідальне виконання своїх обов’язків, збереження життя та здоров’я пасажирів, відповідальність за надійність та безпеку повітряних суден та повагу до норм та правил авіаційної діяльності. Крім того, відповідальність передбачає етичне та моральне ставлення до своєї професії співробітників, а також готовність відповідати за свої дії перед суспільством. Обґрунтовано комплекс із трьох взаємопов’язаних педагогічних умов ефективного формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації: формування громадянської культури майбутнього фахівця авіації засобами розвитку його ціннісних орієнтацій; активізація громадської діяльності майбутніх фахівців авіації; інтенсифікація самоорганізації особистості майбутніх фахівців авіації. Доведено, що формування ціннісних орієнтацій є основоположним компонентом громадянської культури, оскільки саме цінності слугують внутрішнім орієнтиром для прийняття особистістю морально й соціально значущих рішень. Обґрунтовано, що стійка система ціннісних орієнтацій формується в процесі педагогічного впливу, особистісного самовизначення, активної соціалізації та професійного саморозвитку. Розвиток ціннісних орієнтацій у майбутнього фахівця авіації має передбачати розвиток таких якостей, як: патріотизм, відповідальність, моральність, взаємоповага, безпека, законність і міжкультурна комунікація. Громадянську активність визначено як цілеспрямовану, свідому, відповідальну поведінку особистості майбутнього фахівця авіації, яка виявляється у ставлення до суспільних, професійних і політичних процесів. Висвітлено способи реалізації громадянської активності у процесі участі в соціальних проєктах, студентському самоврядуванні, волонтерських ініціативах, захисті громадських інтересів. Громадянська активність тісно пов’язана з формуванням правової та моральної свідомості, що вимагає від майбутніх фахівців авіаційної галузі високого рівня етичної та громадянської зрілості. Самоорганізація особистості у досліджені розглядається як педагогічна умова, яка дозволяє майбутнім авіаційним фахівцям ефективно керувати власною освітньою та професійною діяльністю, приймати виважені рішення, бути відповідальним й автономними у виконанні службових обов’язків. Встановлено, що процес розвитку самоорганізації включає: самопізнання, самооцінку, саморефлексію, самоконтроль і самореалізацію. Доведено, що самоорганізація є провідною ознакою професійної зрілості, що забезпечує адаптацію до динамічного середовища авіаційної діяльності. Доведено, що формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації є багатовимірним і поетапним процесом, що потребує цілеспрямованого педагогічного керівництва та супроводу. Визначені педагогічні умови взаємопов’язані між собою та утворюють цілісну систему формування громадянської культури, орієнтовану на підготовку соціально активного, професійно відповідального, етично свідомого фахівця, здатного ефективно діяти у глобалізованому й мультикультурному середовищі сучасної авіаційної галузі. Для проведення дослідно-експериментального дослідження частково використано елементи експерименту «екс – пост – факто», особливістю якого є «вирівнювання» груп здобувачів вищої освіти, залучених до дослідження. Таке «вирівнювання» ми здійснювали, ураховуючи наступну інформацію: рік та місце народження; спеціальність (спеціалізацію); соціальне походження; мету студента в оволодінні спеціальністю. У процесі експерименту було використано результати ряду діагностичних досліджень формування громадянської культури та її складників. Зокрема, було досліджено аспект проблеми формування громадянської культури як особистісно-професійної характеристики розвитку особистості майбутніх фахівців авіації, та як фактор їхнього зворотнього впливу на удосконалення фахових компетенцій викладачів. Експериментально доведено, що для здійснення цілеспрямованого впливу на формування громадянської культури студентів закладу вищої освіти слід впровадити такі форми освітньо-виховної роботи, які передбачають розвиток і саморозвиток майбутніх фахівців, усвідомлення громадянських цінностей, внутрішніх виявів особистості в професії. Основою проведеної дослідно-експериментальної роботи є результати двох діагностичних зрізів процесу формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації. За наслідками діагностичного зрізу (грудень 2024 року), найвищий рівень індексу громадянської культури мають ті студенти, які активно залучаються до таких видів діяльності, як розвиток ціннісних орієнтацій, активна участь у громадській діяльності та актуалізації самоорганізованої діяльності. Для порівняльного аналізу використовувались дані діагностичного зрізу 2022 року. Дослідно-експериментальна робота засвідчує, що узагальнений індекс громадянської культури майбутніх фахівців авіації, які реалізують активну громадську позицію через участь у різних видах їхньої життєдіяльності, збільшується інтенсивніше порівняно із студентами, які до такої діяльності не залучені. Обґрунтовано, що проблематика ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців авіації вимагає свого істотного переосмислення в умовах сучасних динамічних соціальних систем, що передбачають одночасну самореалізацію особистості в різних сферах культурного простору, що підкоряються різним культурним нормам і задаються, відповідно, різними цінностями, які далеко не завжди узгоджуються між собою. Експериментальні матеріали засвідчують, що студенти, залучені до технологій процесу самореалізації, характеризуються вищим рівнем формування громадянської культури. Їхній індекс самореалізації зростає швидше порівняно зі студентами, не залученими до цього процесу, показники професійної позиції та відповідальності студентів експериментальної групи мають суттєві розбіжності з показниками студентів контрольної групи. Як засвідчують дослідно-експериментальні результати дослідження найбільш ефективними видами діяльності з формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації є: для професійної самореалізації – «Здійснення самоорганізованої діяльності», «Формування й розвиток ціннісних орієнтацій»; професійної позиції – «Сприяння товаришам у подоланні соціально-професійних перешкод», «Робота щодо виконання певного соціально-значущого завдання»; відповідальності – «Виявлення відповідальності особистості», «Вияв ініціативи для можливого розвитку використаних знань». Не значущими: для професійної самореалізації – «Фахові досягнення та їх коригування». Професійної позиції – «Виконання різних доручень та спільної роботи», «Участь у різних заходах щодо громадської активності». Відповідальності – «Виконання функціональних обов’язків», «Формування й розвиток ціннісних орієнтацій». Результати дослідження формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації за допомогою активної їх участі у громадській діяльності, засвідчують, що: по-перше, студенти, залучені до ефективного формування громадянської культури мають вищий рівень самореалізації. Зростання індексу самореалізації формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації відбувається в них швидше порівняно зі студентами контрольної групи; по-друге, ступінь виявлення професійної позиції майбутніх фахівців авіації експериментальної і контрольної груп має різне значення; по-третє, відповідальність майбутніх фахівців авіації експериментальної групи суттєво відрізняється від показників респондентів контрольної групи. Тобто самореалізацію, професійну позицію і відповідальність майбутніх фахівців авіації краще формувати в процесі їх залучення до громадської діяльності, яка слугує ефективною умовою формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації. Доведено, що найбільш ефективними видами діяльності з формування громадянської культури є: для професійної самореалізації – «Виконання різних доручень та спільної роботи», «Вияв ініціативи для можливого розвитку використаних знань»; професійної позиції – «Виконання різних доручень та спільної роботи», «Фахові досягнення та їх коригування»; відповідальності – «Здійснення самоорганізованої діяльності», виконання функціональних обов’язків». Мало значущими: для професійної самореалізації – «Виконання різних доручень та спільної роботи», «Фахові досягнення та їх коригування»; професійної позиції – «Сприяння товаришам у подоланні соціально-професійних перешкод», «Формування й розвиток ціннісних орієнтацій»; відповідальності – «Виконання різних доручень та спільної роботи», «Вияв ініціативи для можливого розвитку використаних знань». Як засвідчують дослідно-експериментальні результати дослідження формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації, які актуалізують та не актуалізують самоорганізацію особистості, найбільш ефективними видами діяльності формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації є: для професійної самореалізації – «Здійснення самоорганізованої діяльності», «Формування й розвиток ціннісних орієнтацій»; професійної позиції – «Сприяння товаришам у подоланні соціально-професійних перешкод», «Робота щодо виконання певного соціально-значущого завдання»; відповідальності – «Виявлення відповідальності особистості», «Вияв ініціативи для можливого розвитку використаних знань». Не значущими: для професійної самореалізації – «Фахові досягнення та їх коригування»; професійної позиції – «Виконання різних доручень та спільної роботи», «Участь у різних заходах щодо громадської активності»; відповідальності – «Виконання функціональних обов’язків», «Формування й розвиток ціннісних орієнтацій». Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: Вперше було визначено, теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано педагогічні умови ефективного формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації (формування громадянської культури майбутнього фахівця авіації засобами розвитку його ціннісних орієнтацій; активізації громадської діяльності майбутніх фахівців авіації; інтенсифікації самоорганізації особистості майбутніх фахівців авіації); визначено критерії оцінки динаміки формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації (професійна самореалізація, професійна позиція, відповідальність) уточнено сутність та конкретизовано ключове поняття дослідження: «Громадянська культура майбутніх фахівців авіації»; здійснено подальше теоретичне обґрунтування та систематизацію підходів до визначення процесу формування громадянської культури у майбутніх фахівців авіаційного галузі; показники та рівні сформованості громадянської культури майбутніх фахівців авіації; подальшого розвитку набули інтеграційні підходи до формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації у процесі цілісного професійного розвитку особистості, поєднання різних форм роботи зі здобувачами вищої освіти. Запропонована методика залучення здобувачів вищої освіти до різних форм освітньої, громадської та саморозвивальної діяльності дає змогу підвищити динаміку формування у них громадянської культури. Ця методика дозволить викладачам, студентським громадським інтенсифікувати роботу з розвитку громадянської позиції, самореалізації, професійної та громадянської відповідальності майбутніх фахівців. Результати дослідження, відображені у дисертації та публікаціях, можуть використовуватися у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців та у науково-методичній роботі; а також у виховній роботі зі здобувачами вищої освіти. До перспектив подальшого дослідження відносимо вивчення особливостей формування громадянської культури майбутніх фахівців авіації у процесі практичної підготовки та у науково-дослідній роботі. The thesis is devoted to the analysis of the theoretical foundations and practical aspects of the formation of civic culture of future aviation specialists. In modern conditions, when the Ukrainian people defend their independence, national sovereignty and territorial integrity, strive to build a civil society and European integration, the formation of civil qualities in future aviation specialists, first of all – patriotism, national consciousness, civic position, responsibility, developed civic culture, becomes particularly relevant. The study analyzes modern scientific approaches to determining the theoretical foundations, essence and content of civic culture. It was determined that the problem of the formation of civic culture was studied within several directions: in the context of the development of civil society; through the prism of the formation of citizenship as one of the basic personal characteristics; in the context of the development of civic education and civic education; in relation to the formation of civic competence. Theoretical approaches to the formation of civil culture of future aviation specialists are identified and analyzed: axiological, systemic, activity, personality-oriented, competence, acmeological. A systematic analysis and generalization of approaches in philosophy, cultural studies, sociology, psychology and pedagogy regarding the interpretation of the basic categories «culture» and «citizenship» was carried out. On the basis of the analysis, taking into account the approaches to determining the essence of civic culture in scientific research, the civic culture of the future aviation specialist is defined as a holistic, integrative personal characteristic, which includes knowledge, value orientations, responsibility, motives and attitudes of activity in a multicultural social and professional environment, determines the development of professional and civic position and professional self-realization. The substantive characteristics of the studied entity were analyzed, the connections of civic culture with other professionally important characteristics of the future aviation specialist were analyzed: professional culture, professional and civic competence, professional position and self-realization. The criteria of civil culture of the future aviation specialist are substantiated: professional self-realization, professional position, responsibility. It has been established that professional self-realization is a complex, organized and multi-stage process of gradual transformation of professional potential into real, which occurs throughout a person’s life. The most significant personal factors affecting professional selfrealization are: self-efficacy, which is manifested in the ability to effectively organize one’s professional activities and succeed in interacting with people; flexibility of behavior, which is provided by effective interpersonal and professional interaction; dissatisfaction with one’s own activities, which stimulates the development of need for professional growth. The professional position is formed in a close relationship with the development of life and personal position. It is determined that the professional position of the future aviation specialist is the position of a person who has self-determined in all the fullness of his profession, which is expressed in his ideological principle, consistency in defending his views, unity of word and deed, is considered as an integral characteristic of personality activity. In addition, the professional position is a way of implementing the basic values of the individual in its relationships with others, the unity of consciousness and activity. It is substantiated that the civic responsibility of a future aviation specialist is an integral part of professional ethics, which provides for ensuring flight safety, compliance with high standards of efficiency in airspace, includes responsible performance of their duties, preservation of the life and health of passengers, responsibility for the reliability and safety of aircraft and respect for the norms and rules of aviation activity. In addition, responsibility implies an ethical and moral attitude to their profession of employees, as well as a willingness to be responsible for their actions before society and the authorities. The complex of three interrelated pedagogical conditions for the effective formation of the civil culture of future aviation specialists is substantiated: the formation of the civil culture of the future aviation specialist by means of developing his value orientations; activation of the social activity of future aviation specialists; intensification of the self-organization of the personality of future aviation specialists. It is proved that the formation of value orientations is a fundamental component of civic culture, since it is values that serve as an internal guide for a person to make morally and socially significant decisions. It is substantiated that a stable system of value orientations is formed in the process of pedagogical influence, personal self-determination, active socialization and professional self-development. The development of value orientations in a future aviation specialist should provide for the development of such qualities as: patriotism, responsibility, morality, mutual respect, security, legality and intercultural communication. Civic activity is defined as the purposeful, conscious, responsible behavior of the personality of the future aviation specialist, which is manifested in the attitude to social, professional and political processes. The methods of implementing civic activity in the process of participation in social projects, student self-government, volunteer initiatives, and protection of public interests are highlighted. Civic activity is closely related to the formation of legal and moral awareness, which requires a high level of ethical and civic maturity from future aviation industry specialists. Self-organization of the individual in the study is considered as a pedagogical condition that allows future aviation specialists to effectively manage their own educational and professional activities, make informed decisions, be responsible and autonomous in the performance of official duties. It is established that the process of self-organization development includes: self-knowledge, self-esteem, self-reflection, self-control and selfrealization. It is proved that self-organization is a leading sign of professional maturity, providing adaptation to the dynamic environment of aviation activity. It is proved that the formation of the civic culture of future aviation specialists is a multidimensional and phased process that requires purposeful pedagogical guidance and support. The defined pedagogical conditions are interrelated and form a holistic system for the formation of civic culture, focused on the training of a socially active, professionally responsible, ethically conscious specialist, capable of acting effectively in the globalized and multicultural environment of the modern aviation industry. To conduct the experimental study, elements of the «ex-post-facto» experiment were partially used, the feature of which is the «leveling» of groups of higher education applicants involved in the study. We carried out such «alignment», taking into account the following information: year and place of birth; specialty (specialization); social origin; the student's goal in mastering the specialty. In the process of the experiment, the results of a number of diagnostic studies on the formation of civic culture and its components were used. In particular, the aspect of the problem of the formation of civic culture as a personal and professional characteristic of the development of the personality of future aviation specialists, and as a factor of their reverse influence on the improvement of teachers' professional competencies, was studied. It has been experimentally proven that in order to exert a targeted influence on the formation of civic culture of students of a higher education institution, it is necessary to introduce such forms of educational work that provide for the development and selfdevelopment of future specialists, awareness of civic values, internal manifestations of the individual in the profession. The basis of the research and experimental work are the results of two diagnostic sections of the process of forming the civic culture of future aviation specialists. According to the results of the diagnostic section (December 2024), the highest level of the civic culture index is held by those students who are actively involved in such activities as the development of value orientations, active participation in public activities and actualization of self-organized activities. For comparative analysis, we used the data of the diagnostic section of 2022. Research and experimental work proves that the generalized index of civil culture of future aviation specialists who implement an active public position through participation in various types of their life activity increases more intensively compared to students who are not involved in such activities. It is substantiated that the problems of value orientations of future aviation specialists require a significant rethinking in the conditions of modern dynamic social systems that provide for the simultaneous self-realization of the individual in different locations of cultural space, subject to different cultural norms and set, accordingly, by different values that are not always consistent with each other. Experimental materials testify that students involved in the technologies of the selfrealization process are characterized by a higher level of formation of civic culture. Their self-realization index grows faster compared to students who are not involved in this process, the indicators of the professional position and responsibility of the students of the experimental group have significant differences with the indicators of the students of the control group. As evidenced by the experimental results of the study, the most effective activities for the formation of civic culture of future aviation specialists are: for professional selfrealization – «Implementation of self-organized activity», «Formation and development of value orientations»; professional position – «Assistance to comrades in overcoming social and professional obstacles», «Work on the implementation of a certain socially significant task»; responsibility – «Identification of the responsibility of the individual», «Manitivity for the possible development of the knowledge used». Not significant: for professional self-realization – «Professional achievements and their adjustments». Professional position – «Execution of various assignments and joint work», «Participation in various events related to public activity». Responsibilities – «Performance of functional duties», «Formation and development of value orientations». The results of the study on the formation of civic culture of future aviation specialists through their active participation in public activities testify that: firstly, students involved in the effective formation of civic culture have a higher level of self-realization. The growth of the index of self-realization of the formation of civic culture of future aviation specialists occurs faster in them compared to the students of the control group; secondly, the degree of identification of the professional position of future aviation specialists of the experimental and control groups has different meanings; thirdly, the responsibility of future aviation specialists of the experimental group significantly differs from the indicators of the respondents of the control group. That is, it is better to form self-realization, professional position and responsibility of future aviation specialists in the process of their involvement in public activities, which serves as an effective condition for the formation of civil culture of future aviation specialists. It has been proven that the most effective activities for the formation of civic culture are: for professional self-realization – «Execution of various assignments and joint work», «Identification of initiative for the possible development of the knowledge used»; professional position – «Execution of various assignments and joint work», «Professional achievements and their adjustments»; responsibility – «Implementation of self-organized activities», Performance of functional duties». Of little significance: for professional self-realization – «Performance of various assignments and teamwork», «Professional achievements and their adjustment»; professional position – «Assistance to comrades in overcoming social and professional obstacles», «Formation and development of value orientations»; responsibility – «Performance of various assignments and joint work», «Expression of initiative for the possible development of the knowledge used». As evidenced by the experimental results of the study of the formation of civil culture of future aviation specialists, which actualize and do not actualize the self-organization of the individual, the most effective types of civil culture formation of future aviation specialists are: for professional self-realization – «Implementation of self-organized activity», «Formation and development of value orientations»; professional position – «Assistance to comrades in overcoming socio-professional obstacles», «Work on the implementation of a certain socially significant task»; responsibility – «Identification of the individual’s responsibility», «Invention of initiative for the possible development of the knowledge used». Not significant: for professional self-realization – «Professional achievements and their adjustments»; professional position – «Fulfillment of various assignments and joint work», «Participation in various events related to public activity»; responsibility - «Performance of functional duties», «Formation and development of value orientations». The scientific novelty of the study is that: For the first time, pedagogical conditions for the effective formation of civil culture of future aviation specialists were determined, theoretically substantiated and experimentally tested (formation of civil culture of a future aviation specialist by means of developing his value orientations; activation of public activity of future aviation specialists; intensification of self-organization of the personality of future aviation specialists); criteria for assessing the dynamics of formation of civil culture of future aviation specialists (professional selfrealization, professional position, responsibility) were determined. The essence and specification of the key concept of the study was clarified: «Civil culture of future aviation specialists»; further theoretical substantiation and systematization of approaches to determining the process of civic culture formation in future aviation industry specialists were carried out; indicators and levels of civic culture formation of future aviationspecialists; Further development has acquired integrative approaches to the formation of civic culture of future aviation specialists in the process of holistic professional development of the individual, combining different forms of work with applicants for higher education. The proposed methodology of involving applicants for higher education in various forms of educational, public and self-developmental activities allows to increase the dynamics of the formation of their civic culture. This method will allow teachers, student public to intensify the work on the development of civic position, self-realization, professional and civic responsibility of future specialists. The results of the research reflected in the thesis and publications can be used in the process of professional training of future specialists and in scientific and methodological work; as well as in educational work with higher education applicants. The prospects for further research include the study of the process of formation of civil culture of future aviation specialists in the process of practical training and in research work. 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.usfa.edu.ua/handle/123456789/2610 Title: Формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки Authors: Бикова, Олександра Іванівна; Bykova, Oleksandra Abstract: У роботі досліджено основні тенденції й особливості формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки. З’ясовано, що потреба в розвитку самостійності майбутніх авіаційних фахівців у процесі професійної підготовки зумовлена багатьма чинниками. По-перше, сучасними вимогами до професійної підготовки фахівців авіаційної галузі, які мають відповідати високим стандартам безпеки, відповідальності та здатності до прийняття рішень у складних і нестандартних ситуаціях. Одним із ключових компонентів професіоналізму авіаційних фахівців є саме самостійність — як особистісна, так і професійна якість, що забезпечує здатність діяти впевнено, ініціативно та на основі внутрішніх переконань. По-друге, необхідність формування цієї якості під час професійної підготовки майбутніх працівників авіації обумовлена не лише внутрішніми освітніми реформами, а й вимогами національного та міжнародного законодавства. У відповідних нормативно-правових документах акцентується на необхідності розвитку індивідуальної відповідальності, ініціативності, вміння діяти в нестандартних ситуаціях — тобто самостійно. По-третє, формування самостійності важливо для будь-якого професійного напрямку, надто в авіаційній діяльності. З огляду на це на сучасному етапі суспільного розвитку велике значення набувають дослідження, присвячені проблемі удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців, серед яких питання самостійності є ключовим. У першому розділі «Аналіз самостійності майбутнього авіаційного фахівця» в процесі наукового пошуку проаналізовано основні поняття дослідження – «майбутні авіаційні фахівці», «самостійність», «професійна підготовка», «самодетермінація», «самоздійснення», «саморозвиток», «рефлексивність», «самоконтроль», «мотивація», «професійна самореалізація», «освітній процес». На підставі аналізу психолого-педагогічних і філософських досліджень конкретизовано поняття «самостійність майбутнього авіаційного фахівця», це - інтегративна характеристика особистості авіаційного фахівця, що відображає здатність до усвідомленого вибору, прийняття рішень і відповідальності в професійній діяльності. Вона базується на процесах самодетермінації, коли фахівець здатний визначати свої професійні цілі та шляхи їх досягнення; самоздійснення, що передбачає реалізацію власного потенціалу й навичок у практичній діяльності; а також саморозвитку, який є неперервним процесом удосконалення знань, компетентностей і особистісних якостей для відповідності динамічним викликам авіаційної галузі. Охарактеризовано особливості визначення проблематики самостійності в сучасній зарубіжної психології, зазначено, що найчастіше вживаються терміни «автономії», «незалежності», «самодетермінації», «саморозвиток», «самовизначення». Обґрунтовано структурні характеристики самостійності, ними є : самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток. А у контексті формування самостійності, структурні елементи ми прийнято за критерії самостійності (самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток). До показників критерію самодетермінації віднесено: внутрішню мотивацію до пізнання і професійного зростання; усвідомлення цілей та активне прагнення до їх досягнення; відповідальність за власний розвиток у навчальному і професійному середовищі; позитивне ставлення до себе як до суб’єкта навчальної та авіаційної діяльності. До показників критерію самоздійснення віднесено: реалізацію власних здібностей у професійних завданнях; творчу ініціативу; внутрішню потребу у самореалізації та досягненні значущих результатів; ціннісну рефлексію та зв’язок між особистим і професійним. Критерій «саморозвиток» у формуванні самостійності самостійності майбутнього авіаційного фахівця в процесі професійної підготовки проявляється через: усвідомлену мотивацію до самоосвіти, формування індивідуальних стратегій навчання, участь у програмах розвитку soft skills, зокрема розвиток комунікативних умінь, емоційного інтелекту, самоменеджменту та адаптивності; рефлексивне ставлення до власного професійного становлення, творчу активність і самоактуалізацію в авіаційних симуляціях, проєктах і тренінгах; прагнення до розкриття особистого потенціалу, що виражається у самостійній участі в конкурсах, наукових заходах, виробничих практиках. Для визначення рівня формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців використано модифікований варіант методики визначення якісних характеристик особистості, діагностуючи ступінь виявлення кожного із трьох критеріїв, результати якого в порівняльному аналізі будемо подавати як кількісний індекс. Запропоновані кількісні критерії є експериментально встановленими інтервалами значень індексів. Варіанти їх перетину утворюють конкретну кількість рівнів формування самостійності майбутніх аіваційних в процесі професійної підготовки. Експериментальні значення кожного індексу змінюються від 1 до 5. Виокремлюємо три інтервали числових значень індексу (умовно) – «високий», «середній», «низький». Межі цих інтервалів визначають певний рівень формування самостійності майбутніх аіваційних фахівців. Рівень має кількісне та якісне пояснення. Перший («високий») – творчий рівень формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців (в межі значень високого інтервалу потрапляє хоча б одне із значень індексів – самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток (5,0–4,01). Другий («середній») – продуктивний рівень формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців (у межі значень середнього інтервалу потрапляє хоча б одне із значень індексів самодетермінація, самоздійснення або саморозвиток (4,0–3,01). Третій («низький») – відтворювальний рівень формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців (значення критеріїв не потрапляють у жоден із інтервалів, зазначених вище (3,0 – 1,5). У другому розділі «Педагогічні умови формування самостійності майбутнього авіаційного фахівця» визначено, що ефективний вплив на процес формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки забезпечують такі педагогічні умови: 1) розвиток рефлексивності; 2) активізація самоконтролю та самовдосконалення; 3) розвиток позитивної мотивації. Визначено вплив виокремлених педагогічних умов на ключові компоненти формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної галузі. Перша педагогічна умова – впровадження самоконтролю та самовдосконалення – забезпечує розвиток когнітивного та регулятивного компонентів самостійності. Формування здатності до самоспостереження, самооцінки, аналізу власних дій і прийняття відповідальних рішень сприяє розвитку внутрішнього локусу контролю та стабільної навчальної мотивації. Друга педагогічна умова – підтримка позитивної мотивації – значуща для аксіологічного та мотиваційно-ціннісного компонентів. Завдяки створенню сприятливого психологічного клімату, використанню мотиваційно стимулюючих технологій (наприклад, рефлексивних діалогів, кейсів професійного успіху), майбутній авіаційний фахівець активізує інтерес до саморозвитку, набуває внутрішніх мотиваційних орієнтацій, орієнтованих на якість, безпеку та результат. Третя педагогічна умова – рефлексивне навчання – сприяє розвиткові рефлексивного та діяльнісного компонентів. Завдяки застосуванню методів критичного аналізу, рефлексивних карт, самооцінювальних інструментів, майбутній фахівець здобуває навички усвідомлення власних професійних дій, бачення помилок, внутрішнього коригування навчального процесу, що підсилює його здатність до автономного професійного функціонування. У третьому розділі «Результати дослідно-експериментальної роботи щодо формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців» висвітлено етапи та методику проведення дослідно-експериментальної роботи, подано аналіз результатів експериментальної перевірки щодо формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки. На основі отриманих дослідно-експериментальних даних бачимо, що найінтенсивніше самостійність майбутніх авіаційних фахівців формується в результаті їхнього саморозвитку через реалізацію у процесі їхньої професійної підготовки кар’єрного зростання, виявлення творчості у процесі професійної підготовки та ініціативність у вирішенні будь-яких питань життєдіяльності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: уперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови залучення майбутніх авіаційних фахівців до різних видів діяльності з метою інтенсивного формування професійної самостійності; визначено критерії формування самостійності: самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток; виокремлено показники виявлення та рівні активізації самостійності майбутнього авіаційного фахівця: перший («високий») – творчий рівень формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної галузі характеризує його, якщо в межі значень цього інтервалу потрапляє одне із значень індексів – самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток (5,0–4,01); другий («середній») – продуктивний рівень формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної галузі характеризує майбутнього авіаційного фахівця, якщо в межі значень «середнього інтервалу» потрапляє хоча б одне із значень індексів самодетермінація, самоздійснення або саморозвиток (4,0–3,01); третій («низький») – відтворювальний рівень формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної характеризує його, якщо значення окреслених індексів не потрапляють у жоден із двох інтервалів, визначених вище (3,0–1,4); конкретизовано поняття самостійність майбутнього фахівця авіаційної галузі — це інтегративна характеристика особистості, що відображає здатність до усвідомленого вибору, прийняття рішень і відповідальності в професійній діяльності. Вона базується на процесах самодетермінації, коли фахівець здатний визначати свої професійні цілі та шляхи їх досягнення; самоздійснення, що передбачає реалізацію власного потенціалу й навичок у практичній діяльності; а також саморозвитку, який є неперервним процесом удосконалення знань, компетентностей і особистісних якостей для відповідності динамічним викликам авіаційної галузі. Вважаємо, що самостійність є основою для формування професійно компетентного, відповідального та конкурентоспроможного фахівця, здатного до адаптації та інновацій в умовах сучасного авіаційного середовища; подальшого розвитку набули зміст, форми, методи та засоби навчання у формуванні самостійності майбутніх аіваційних фахівців в процесі професійної підготовки. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково обґрунтовані педагогічні умови пройшли експериментальну перевірку й частково впроваджені в процес професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців Української державної льотної академії (Кропивницький), Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба та Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ. Запропоновані методичні рекомендації залучення майбутніх авіаційних фахівців до різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності сприятимуть формуванню самостійності в процесі професійної підготовки в освітньому процесі здобувачів вищої освіти. Розроблені на основі аналізу теоретичного та практичного досвіду науково-методичні матеріали з питань формування самостійності майбутнього авіаційного фахівця в процесі професійної підготовки можуть бути використані керівниками й педагогами в льотних закладах вищої освіти. This study examines the main trends and characteristics of fostering independence in future aviation specialists during their professional training. It demonstrates that the need to develop independence among aviation trainees is driven by multiple factors. First, contemporary demands of aviation training require adherence to high standards of safety, responsibility, and the capacity to make decisions in complex and non-standard conditions. Independence, both personal and professional, is identified as a key component of aviation professionals’ competence – enabling confident, initiative-driven actions rooted in internal convictions. Second, forming this quality in future aviation personnel is necessitated not only by internal educational reforms but also by national and international legislation, which emphasize the development of individual responsibility, initiative, and the ability to act independently in unpredictable situations. Third, independence is essential across all professional domains, and especially within aviation. Consequently, contemporary research focused on improving the professional training of future experts has placed particular emphasis on independence as a pivotal issue. In the first chapter, “Analysis of Independence in Future Aviation Professionals”, the study explores core concepts including “future aviation specialists,” “independence,” “professional training,” “self-determination,” “selfactualization,” “self-development,” “reflectivity,” “self-control,” “motivation,” “professional self-realization,” and “educational process.” Drawing from psychological, pedagogical, and philosophical sources, the work defines “independence of future aviation specialists” as an integrative characteristic reflecting conscious choice, decision-making, and responsibility in professional contexts — grounded in self-determination (setting and pursuing professional goals), self-actualization (realizing one’s potential in practice), and self-development (continuous improvement of knowledge, competencies, and personal qualities to meet dynamic aviation challenges). The study outlines the nuances of how Western psychology handles independence, noting that terms like “autonomy,” “independence,” “selfdetermination,” “self-development,” and “self-identification” are frequently used. It establishes structural characteristics — self-determination, self-actualization, and selfdevelopmen — as key criteria. Indicators for self-determination include intrinsic motivation for knowledge and growth, goal awareness and pursuit, responsibility for personal development, and positive self-regard as a learning and aviation agent. Indicators for self-actualization include applying abilities in professional tasks, creative initiative, intrinsic need for realization and achievement, value-based reflection, and links between personal and professional growth. Self-development manifests through conscious motivation for self-education, individualized learning strategies, participation in soft-skills programs (communication, emotional intelligence, self-management, adaptability), reflexive engagement in professional growth, creative activation in simulations, projects, and training, as well as striving to reveal personal potential via participation in competitions, research, and practical internships. A modified methodology measuring qualitative personality traits was used to determine independence levels through quantitative indexes across the three criteria, categorized into “high,” “medium,” and “low” ranges. The dissertation defines these numeric ranges and explicates their meaning for independent behavior in aviation training. In the second chapter, “Pedagogical Conditions for Developing Independence”, three effective pedagogical conditions are identified: (1) fostering reflectivity, (2) stimulating self-control and self-improvement, and (3) nurturing positive motivation. Each condition is analyzed in relation to components of independence — cognitive, regulatory, axiological, motivational, reflective, and action-related – detailing how they support autonomous professional development in aviation. The third chapter, “Results of the Experimental Study”, outlines the stages and methodology of the empirical research and presents analyses confirming that independence evolves most strongly through self-development, evidenced by career advancement, creative engagement during training, and initiative across professional contexts. Scientific novelty: For the first time, pedagogical conditions for engaging future aviation professionals in diverse activities to intensively form professional independence are theoretically substantiated and empirically validated; сriteria for independence formation – self-determination, self-actualization, and self-development — are defined, along with specific indicators and quantifiable levels of independence; the concept of independence for future aviation specialists is operationally defined as an integrative trait reflecting conscious choice, decision-making, and responsibility grounded in the three processes above. Practical significance: The pedagogical conditions have been experimentally tested and partially implemented at the Ukrainian State Flight Academy (Kropyvnytskyi), the Ivan Kozhedub Kharkiv National Air Force University, and the Kremenchuk Flight College of Kharkiv National University of Internal Affairs; the proposed methodological recommendations aim to support the development of independence during professional training; developed scientific and methodological materials can be utilized by instructors at flight education institutions. 2025-01-01T00:00:00Z