Удосконалення ергономічних рекомендацій взаємодії пілота із системами відображення інформації

Abstract

Умови експлуатації сучасних повітряних суден (ПС) висувають до пілота високі професійні та психофізіологічні вимоги, відповідність яким є одним із найважливіших факторів, які впливають на надійність та безпеку функціонування ергономічної авіаційної системи (ЕАС) «пілот-ПС-середовище». У цій системі найбільш динамічно розвиваються та розробляються технічні складові, порівняно менша увага приділяється пілоту (екіпажу), його властивостям та якостям, необхідним для підвищення надійності функціонування ЕАС. Підвищення ефективності та надійності функціонування ЕАС за рахунок можливо більш повного обліку людського фактора на всіх стадіях проектування та експлуатації бортових систем та наземного обладнання залишається однією з актуальних проблем сучасної авіації. Аналіз статистики безпеки польотів ПС цивільної авіації продовжує показувати значну кількість авіаційних подій, пов’язаних із помилковою діяльністю льотного екіпажу. Тому вміння правильно розподіляти та перемикати зорову увагу на прилади необхідне для забезпечення безпеки у разі виникнення аварійних ситуацій на борту ПС. За непрямими оцінками пілот отримує через зоровий канал до 90% необхідної інформації, значну частину якої надає система відображення інформації (СВІ) ПС. Але незважаючи на активну взаємодію з СВІ в будь-якому польоті, пілот, як правило, практично нічого не може розповісти про принципи і закономірності розподілу зорової уваги. Значення зорового каналу в техніці пілотування незрівнянно з жодним з інших каналів надходження інформації пілоту. Взаємодія пілота із СВІ складається з двох основних процесів: – процесу отримання інформації про поточні значення та динаміку польотних параметрів (ПП); - стан технічних систем і процесу керування, в ході якого пілот приводить значення ПП та їх динаміку в стан, який відповідає виконуваному пілотажному завданню. Особливого значення набуває уміння зчитувати (бачити) польотну інформацію при пілотуванні повітряного судна по приладам, особливо з електронною СВІ. Основна мета теоретичних досліджень полягає у встановленні кількісних закономірностей між якістю виконання основних пілотажних завдань, характеристиками об’єкта управління та структурою розподілу зорової уваги пілота у процесі льотної експлуатації ПС. За результатами цих досліджень можуть бути сформульовані загальні принципи формування приладової інформації, які полягають у підвищенні ергономічної ефективності системи пілот-літак.